Обшуки в Харкові і суд тривалістю 17 годин, або як влада нищить вуличну опозицію

09.08.2021

Як відомо, ефективність або неефективність Служби Безпеки України залежить не лише від облич у владних кабінетах, а й того, який політичний курс вони обрали. Звідси й такий підхід до справ, який ми мали можливість спостерігати, як до каденції Зеленського, так і кілька днів тому.

Почнемо, однак з невеликого ліричного відступу, в якому спробуємо пояснити ситуацію, що склалася з обшуками і затриманнями в Харкові. У період президентства Порошенка одним із скандалів було те, що підконтрольне тодішньому президенту СБУ абсолютно нічого не робило з Медведчуком.

Кум Путіна безперешкодно літав до Москви і від імені України, не маючи на це жодних повноважень, домовлявся про ціну на газ, запевняючи всіх, що Росія наш стратегічний партнер. Одночасно СБУ за вказівкою Порошенка пресувало всіх незгодних, а потім ветеранів навіть почали вносити в базу «Миротворець» нарівні з російськими терористами.

Коли Порошенко програв вибори, то завданням Зеленського було показати його неефективність, у зв’язку з чим, не без допомоги США, він почав вводити санкції і дав карт-бланш на обшуки в помешканні Медведчука. Порошенко на цьому фоні почав дійсно виглядати неефективним у боротьбі з російськими агентами впливу, бо отримав від свого опонента політичний ляпас.

Обшуки в будинку Віктора Медведчука

Всі його виправдання виглядали смішними і погано продуманими, а публікація записів переговорів Медведчука з лідерами ЛНР і ДНР нанесли йому значні репутаційні втрати.

З цієї історії випливає той факт, що СБУ мала всі необхідні докази по Медведчуку ще задовго до перемоги Зеленського, просто на той момент у його попередника була зацікавленість у тому, щоб головного лобіста Кремля не чіпали.

Ситуацію суттєво змінив приїзд Ентоні Блінкена до Києва. Мало хто звернув увагу, що обшуки СБУ і арешт Майна Медведчука почався через кілька днів після зустрічі з держсекретарем США.

Зеленський, завдяки новій адміністрації у Вашингтоні, почав грати роль холоднокровного Люка Банкової і показувати характер, симулюючи боротьбу з V колоною.

Всіх насторожили такі радикальні зміни, але й усвідомлювали, що вони є лише наслідком зміни політичних еліт у Вашингтоні. Ще в 2019 Зеленський погодився на втілення формули Штайнмаєра, котре почалося з відведення українських військ, тож у всіх залишалась підозра, що він влаштовує чергову виставу.

Насправді санкції РНБО радикально не вплинули на діяльність ОПЗЖ чи особисто Медведчука. Спочатку можна було припустити, що петлю на його шиї затягують поступово, однак той факт, що людину, по якій Служба Безпеки має докази державної зради і фінансування тероризму, садять під домашній арешт, підтверджує, що Зеленський просто влаштовував показуху.

СБУ штурмує квартиру одного з фігурантів справи, звинувачених в рекеті

Кілька днів тому СБУ оголосила про проведення операції, в ході якої було затримано організоване злочинне угруповання, до якого причетні члени Національного Корпусу. Вже класично, на затриманих, які є учасниками бойових дій, і, що не менш важливо, блокади відведення українських військ у Золотому, спустили всіх собак в особі ручних каналів, блогерів і ботоферм.

Не обійшлося і без уже класичних кліше про сірого кардинала, агента 47 Азовського Руху і агента КГБ Сергія Коротких.

Зеленський розуміє, що опозиція в Україні ділиться на системну і вуличну: коли розпочався Майдан, то опозиція частково поділяла вимоги революції, одночасно ведучи переговори з Януковичем. Якщо з системною опозицією можна домовитися, як це було у випадку Тягнибока, Кличка і Яценюка, то ті сили, які представляли Самооборону Майдану і Правий Сектор, не погоджувалися на жодні компроміси з Партією Регіонів.

Кличко, Тягнибок, Яценюк – системна опозиція Майдану

Партії «Слуга Народу» і ОПЗЖ мають достатню кількість своїх людей у парламенті не лише для того, щоб протягнути особливий статус Донбасу в українській конституції, а й того, щоб домогтися імплементації формули Штайнмаєра, наслідком якої буде федералізація України.

Вочевидь Зеленський не полишив ідеї увійти в історію як президент, який закінчить війну, адже українських ветеранів досі судять за зрив Національної платформи примирення і єдності Сівохо, а зараз її вже вивели на рівень міжфракційного об’єднання у Верховній Раді.

Зважаючи на те, що підтримка України в ЄС слабне через добудову Північного Потоку-2 і відмову США від санкцій проти газопроводу, то невдовзі Формула Штайнмаєра може стати для Києва єдиним варіантом, який буде втілений під тиском Заходу.

Скоріш за все, Україні в ультимативній формі запропонують повернення Донбасу на російських умовах, а в разі відмови погрожуватимуть ослабленням санкцій і фінансової підтримки Києва. Зрештою, рівень поставок газу через Україну суттєво знизився, а в майбутньому, коли буде завершено Nord Stream-2, впаде ще більше.

Тисячі ветеранів і волонтерів, а також значна частина українського суспільства, не погодиться на «примушування України до миру», що закономірно призведе до серії нових протестів і сутичок з поліцією. Нова влада, як і попередники, вже класично взяла курс на дискредитацію ветеранського руху, щоб унеможливити вуличний протест, ударною силою якого стануть націоналісти.

Дуже показовою в ситуації із затриманнями ветеранів є класична мовчанка ЗМІ, точніше, винятково інформаційна кампанія із обливання брудом, незважаючи на те, що вина хлопців не доведена.

Олексій Боленков – організатор нападів на ветеранів і засновник ліворадикального угруповання Ревдія

Для порівняння, білоруського анархіста Олексія Боленкова, який відомий тим, що створив у Києві ліворадикальне угруповання і організовував напади на ветеранів з телескопічним кийком і ножами, а також підпалив телефонну вежу Київстар, представляють не інакше, як втікача від режиму Лукашенка.

Тобто Боленков, котрий створив організоване угруповання, що займалось нападами на людей, що захищають державу, яка його прихистила, отримує медійну підтримку, а також юридичний захист від компанії «Miller». Причому у випадку затриманих ветеранів, вина яких не визнана судом, чітко застосовується формулювання «рекетири», тоді як Боленкова ніхто не називає терористом, а величають не інакше як активістом, або ж білоруським анархістом.

Приклад кількох заголовків у ЗМІ, де використовують формулювання “рекетири”

Якщо СБУ має всі докази незаконної діяльності членів Національного Корпусу, тоді звідси ж виникає логічне запитання щодо того, чому судовий процес тривав аж 17 годин, а деякі учасники акції протесту під судом пішли з неї аж о третій ночі?

Відповідь тут проста: Зеленський знову спробує розпочати дискусію про подачу води у Крим, а також втілення формули Штайнмаєра вже цієї осені. Націоналісти представляють реальну опозицію на вулиці, адже прихильники Порошенка, які на фоні судів над хлопцями почали розганяти темники про втрату протекції з боку Авакова, чомусь не відвідали жодного процесу по Віктору Медведчуку.

Варто також звернути увагу, що саме за каденції Петра Порошенка Медведчук підняв голову, а СБУ не чіпало ані проросійського пропагандиста Анатолія Шарія, ані кума Путіна і його соратників.

Інтерес лідера Європейської Солідарності полягає в тому, що він хоче знову провернути фокус, який йому вдався під час Революції Гідності. Йдеться про те, щоб перетягнути протест на себе, імітуючи вуличну опозицію і на хвилі народного гніву знову зайняти президентське крісло.

Якщо ситуація дійде до точки кипіння, то такий сценарій цілком можливий, як і те, що сивочолому гетьману забудуть його гріхи точно так само, як і колись забули причетність до заснування Партії Регіонів. Вулична опозиція в особі націоналістів не вигідна ні Зеленському, бо він знає, що його може спіткати доля Януковича, ні Порошенку, якому не потрібні конкуренти, які вже не дозволять використати себе, як гарматне м’ясо.

Владислав Ковальчук – аналітик і член редколегії Intermarium Support Group

Поділитись