Хорватські вибори: правий парламент та лівий президент

08.07.2020

У неділю, 5 липня, на парламентських виборах у Республіці Хорватія перемогла правляча партія HDZ (Хорватська демократична співдружність).

Ця правоцентристька політсила, яка була при владі в країні ще в буремні воєнні 90-і роки, здобула 66 депутатських мандатів із 151. 

Загалом, боротьба на виборчих дільницях ішла за 151 депутатське крісло в Саборі. У змаганнях цих участь взяли більше 2,6 тисяч кандидатів із 192 партійних списків.

Франьо Туджман – перший президент Хорватії

Слід звернути увагу на те, що згадана партія-переможець посідає дійсно важливе місце в хорватській історії: її ще в 1989 році заснував Франьо Туджман (перший президент Хорватії у 1990-1999 рр. і фактично «отець» сучасної хорватської державності). Під час війни за незалежність 1991-1995 рр. HDZ позиціонувала себе як партія підкреслено національна, патріотична і фактично тримала в руках на чолі з президентом Туджманом керівництво усією зовнішньою та внутрішньою політикою, а в тому числі – військовими справами.

Тож Хорватська демократична співдружність традиційно позиціонує себе як консервативну та патріотичну. Але з часом її зміст дещо еволюціонував. Епоха змінювалася, а тому це вже зовсім не та HDZ, що в буремні воєнні 90-і роки. 

Мирослав Шкоро

Так, варто наголосити для прикладу, що більш правий та націоналістичний сегмент хорватського суспільства (електорат Domovinskog pokreta/Вітчизняного руху на чолі зі знаменитим співаком Мирославом Шкоро, який нещодавно взяв третє місце на президентських виборах), вважає HDZ багато в чому «зрадницькою» та «недостатньо патріотичною». 

Власне поява Вітчизняного руху на політичній арені цієї країни говорить про відмежування колишнього правоконсервативного крила HDZ в окрему політичну спільноту.

Domovinski pokret посів на недільних виборах третє місце та взяв 16 депутатських мандатів. 

Андрей Пленкович і Колінда Грабар-Кітарович

Варто нагадати, що представником HDZ є і теперішній прем’єр-міністр Хорватії Андрей Плекович і екс-президент Колінда Грабар-Кітарович. Тож перемога «партії Туджмана» на цих виборах (66 мандатів із 151) означає перемогу правлячої партії.

І такий результат був більш-менш очікуваний. 

При цьому Хорватська демократична співдружність все ж не здобула абсолютну більшість та змушена домовлятися про коаліцію з іншими політичними силами.

Наразі HDZ вже фактично готова виступати у вищому законодавчому органі Хорватії (до речі, це парламентсько-президентська республіка) спільним фронтом із рядом малих центристських партій та 8 представниками національних меншин (уже традиційно).
Хоча революційних зрушень на цих виборах в плані електоральних уподобань хорватів не відбулося, та все ж до Сабору потрапила ціла плеяда нових політиків із нових політичних проектів.

Коментуючи ці цифри в штабі HDZ, очільник партії та нинішній прем’єр-міністр Андрей Пленкович заявив:

«Такий результат – наша перемога. Це велике зобов’язання, тому що попереду на нас чекають значні виклики».

На другому місці з 41 кріслом у Хорватському Саборі опинилися соціал-демократи із коаліції Restart – однопартійці нинішнього президента країни Зорана Мілановича. Очільник хорватських соціал-демократів Давор Бернардич, який має ряд протиріч зі своїми колегами по політичній силі, сприйняв такий результат як невдачу і вже підняв питання про свою відставку.

Окрім згаданих вище HDZ, соціал-демократів та Вітчизняного руху, до хорватського Сабору потрапили ряд менших політсил, зокрема, нових. Це центристська партія MOST – 8 місць (уже була в парламенті минулого скликання); ліва платформа «Možemo!» – 7 (нові обличчя в хорватській політиці); ліберально-центристська коаліція Pametno/Fokus/SSIP– 3 (теж нова партія); ліберальні «Хорватська народна партія» (HNS) – 1 та Reformisti – 1. 

І якраз із цими негусто представленими й розпорошеними в парламенті партіями (окрім хіба що лівих із «Možemo») HDZ готова без вагань бути в правлячій коаліції.

А ось із націоналістами й колишніми однопартійцями з Вітчизняного фронту та з традиційними опонентами із соціал-демократів переможці-правоцентристи точно об’єднуватися не планують.

Слід зробити наголос на тому, що в Хорватії, як і у випадку з нещодавніми виборами в сусідній Сербії, явка громадян на дільниці виявилася досить низькою – менше 47%. 

Коментуючи підсумки хорватських виборів, варто сказати, що суттєвої зміни в політичному кліматі цієї балкансько-середземноморської держави не сталося – при владі залишаються більш-менш ті самі люди. А ось експерти вже ведуть мову про те, що підірваний коронакризою цьогорічний туристичний сезон, а також закриття кордонів (багато людей не змогли традиційно поїхати працювати на Захід) сильно вдарить восени по економіці Хорватії.

Новому парламенту та уряду, який найближчим часом має бути сформований, доведеться давати раду такому виклику, шукаючи оптимальних рецептів. У цьому сенсі проведення виборів саме зараз – коли економічні наслідки проваленого курортного сезону поки не відчуваються – було політично мудрим рішенням.

Що стосується України – HDZ і хорватський прем’єр Пленкович давно відомі своїми приязним ставленням до України (згадати можна навіть готовість хорватського уряду кілька років тому допомогти Києву своїм досвідом реінтеграції тимчасово окупованих територій). Ба, і націоналістична права опозиція в обличчі Шкорового Вітчизняного руху теж відчуває симпатії до України та зокрема українських правих (із 2014 року та прибуття хорватських добровольців воювати за Україну на Донбас зв’язки між українськими та хорватськими «домолюбами» постійно розвивалися, що є відомим фактом).

Хоча слова Мірослава Шкоро про те, що, йдучи на президентські перегони, він надихався в тому числі прикладом Зеленського, можна сприймати скептично. Одним словом, помітних кренів у зовнішньополітичному курсі Загреба після парламентських виборів не очікується, судячи з усього. Незважаючи на лівого президента Мілановича.

Анатолій Демещук – історик, експерт Аналітичного центру балканських досліджень

Поділитись