Геостратегія Інтермаріуму

1. Що таке Інтермаріум?

Інтермаріум — новітня співдружність центрально- й східноєвропейських націй у просторі між Балтійським і Чорним морями (потім також Адріатичним), яка покликана зробити регіон суб’єктом світової геополітики (гравцем світового рівня), здатним “перезавантажити” всю західну цивілізацію та відновити лідерські позиції Європи в світі.

2. Місце Інтермаріуму в партійній програмі Національного Корпусу.

Інтермаріум (Балто-Чорноморський Союз) — офіційна геополітична доктрина Національного Корпусу як альтернатива вступу до Євросоюзу, обстоюваного нинішньою владою.

3. Причини обрання балто-чорноморського геополітичного вектора:

1) Безпекова (оборонна), що випливає зі спільності “геополітичної долі”, загроз та інтересів країн регіону, які мають об’єднатися проти спільного ворога, передусім РФ. Фактичне денонсування Будапештського меморандуму змушує країни регіону взяти розбудову системи регіональної безпеки в свої руки.

2) Економічна. Економічна залежність як від Заходу, так і РФ, унеможливлює захист національних інтересів та перетворює регіон на сировинну периферію розвинених держав. Економічна співпраця країн балто-чорноморського ареалу покликана зробити регіон джерелом високотехнологічної продукції, конкурентоздатної на світовому рівні.

3) Енергетична. Розвиток енергетичної самодостатності регіону зменшує економічну залежність країн регіону, передусім від РФ. Розвиток відповідної інфраструктури має стати тригером (пусковим механізмом) регіональної інтеграції.

4) Культурна. Народи регіону об’єднані спільним розумінням культурних цінностей та мають схожу ментальність. Збереження традиційних цінностей народів балто-чорноморського регіону та спротив глобалізації, мультикультуралізму та нав’язуванню українцям «постлюдських» цінностей є покликанням Інтермаріуму як культурної противаги Євросоюзу.

4. Місце Інтермаріуму в ідеології українського націоналізму.

Новітні українські націоналісти, насамперед “Патріот України”, обстоювали розбудову Балто-Чорноморського союзу як природного геополітичного проекту для України, починаючи із 90-х, спираючись на праці класика української геополітики Юрія Липи (трилогія “Чорноморська доктрина”, “Призначення України”, “Розподіл Росії”). Критика Юрієм Липою орієнтації “Схід-Захід” як руйнівної для української державності сьогодні проявилася у формі відкидання націоналістами нового покоління самого геополітичного вибору між РФ та ЄС, що нав’язується лобістами так званого “євромайдану”.

5. Місце України в Інтермаріумі.

Саме в рамках Балто-Чорноморського союзу Україна має шанс претендувати на лідерські позиції в регіоні як найбільша країна “на грані двох світів”, що, словами лідера Національного Корпусу, “приречена бути великою державою”, якщо їй вдасться відстояти свою незалежність у ході третіх національно-визвольних змагань. Розбудова Міжмор’я — ключ до їх переможного завершення у 21 ст.

6. Історичні передумови Міжмор’я.

Історично, Україна мала справжню геополітичну суб’єктність у рамках таких великодержавних регіональних утворень, як Київська Русь та Велике Князівство Литовське. Задача українських націоналістів сьогодні — подолати периферійне мислення нинішніх політичних еліт, що, словами партійної програми НК, просто прагнуть “стати частиною брюссельської бюрократії”, й далеко не найважливішою.

7. Покликання Інтермаріуму.

Інтермаріум — унікальний простір відносно моноетнічних країн з високим пасіонарним потенціалом населення, яке водночас є високоосвіченим. А отже, Міємор’я є лабораторією європейського археофутуризму — нової гуманітарної парадигми, яка заснована на поєднанні випробуваних часом традиційних формул та інновацій. Шанс регіону на здійснення економічного прориву полягає саме в наукоємному підході до його відродження.

8. Шанси на встановлення геополітичного курсу на розбудову Міжмор’я в українському політикумі.

Нинішні українські еліти дотримуються принципу васальної залежності від ЄС. Саме тому передумовою розбудови Міжмор’я є прихід націоналістичних сил до влади, здатних обрати БЧС пріоритетом не лише зовнішньої політики, а й оборонної стратегії України.

9. Кінцева мета балто-чорноморської інтеграції.

Створення суверенного військо-політичного союзу “Інтермаріум” як конфедерації незалежних центрально- й східноєвропейських націй. У свою чергу, вона може стати плацдармом для альтернативного пан’європейського союзу.

10. Фази регіональної інтеграції.

1) Перший етап — балто-чорноморський (Україна, Білорусь, Польща, Литва, Латвія, Естонія).

2) Другий етап — адріатично-балто-чорноморський (Словаччина, Чехія, Хорватія, Словенія, Молдова, Румунія, Болгарія, Угорщина).

Потенційні країни-партнери: Грузія, Македонія, Австрія, Фінляндія, Швеція, Норвегія, Данія.

11. Сучасний геополітичний контекст розбудови Інтермаріуму:

1) Автономізація Центрально-Східної Європи від ЄС на ґрунті Вишеградської четвірки (Польща, Угорщина, Чехія, Словаччина) на підставі невдоволення країнами регіону програмою розподілу мігрантських квот ЄС після наростання “біженської” кризи в 2015 р., а також з огляду на потребу спільної протидії агресії РФ.

2) Запуск ідеї адріатично-балто-чорноморського партнерства в 2015 р. тоді новообраним президентом Польщі Анджеєм Дудою, що приблизно збіглося в часі із заснуванням Адріатично-Балто-Чорноморської Групи в складі 12 країн-членів ЄС його геополітичним партнером, президентом Хорватії Коліндою Грабар Кітарович, країни, яку нерідко називають п’ятим членом Вишеграду.

3) Трансформація Адріатично-Балто-Чорноморської Групи в Ініціативу Трьох Морів (Тримор’я), що взяла курс на “об’єднання Півночі й Півдня Європи” в енергетичній, економічній та культурній галузі.

4) Підтримка політичного курсу Тримор’я Дональдом Трампом на саміті Тримор’я у Варшаві влітку 2017 р., що ознаменувало співпрацю “правих” режимів США та ЦСЄ.

12. Робоча модель розбудови Міжмор’я.

Північна Рада — міжнародна організація, що здійснює координацію міжпарламентської співпраці країн північного регіону, які належать до різних військових та політичних блоків. Так, Норвегія та Ісландія є членами НАТО, але не входять до ЄС, Фінляндія та Швеція є членами ЄС, але не є членами НАТО, Данія є членом і ЄС, і НАТО. Метою Північної Ради є процвітання та підвищення конкурентоздатності регіону. Країни балто-чорноморського регіону, частина яких також належить до ЄС і НАТО, на першому етапі паралельної, або альтернативної, європейської інтеграції можуть керуватися саме цією моделлю.

13. Геополітична діяльність Національного Корпусу.

Розвиток геополітичної програми НК здійснює Група сприяння розбудові Інтермаріуму, заснована лідером НК, народним депутатом України, першим командиром полку АЗОВ, заступником голови Комітету Верховної Ради з питань Національної безпеки й оборони Андрієм Білецьким. Станом на сьогодні, Група провела в Києві три масштабні міжнародні конференції за участю делегатів з усього регіону (2 липня 2016 р., 27 квітня 2017 р. та 13 жовтня 2018 р.), в рамках яких було обговорено питання від безпекової й енергетичної до культурно-освітньої співпраці, а також запропоновано програму покрокової розбудови Міжмор’я та презентовано відповідну друковану продукцію.

14. Пріоритети української делегації Групи сприяння розбудові Інтермаріуму.

1) Фокусом української делегації Групи є військовий досвід полку “АЗОВ” як унікальний у порівнянні з рештою країн регіону. Крім того, українська сторона виносить на обговорення відновлення ядерного статусу України, а отже, створення ядерного щита для всього регіону.

2) Крім того, незважаючи на загострення україно-польських та україно-угорських відносин, НК, вживши належних заходів безпеки на пограничних територіях, дотримується принципу нейтралізації міжетнічних конфліктів у регіоні, зосереджуючись на майбутньому та залишаючи історію історикам.

15. Організації-союзники НК у регіоні. Партія “Національний альянс” (Латвія), Естонська консервативна народна партія (Естонія), партія “Литовський націоналістичний союз”, Pro Patria та Kryptis (Литва), Генерація оновлення (Хорватія), військові та економічні експертні кола Польщі та ін.

Поділитись