Brexit – перемога консерваторів і політичні загрози

26.03.2020

Однією з найпопулярніших тем в політичний дискусіях є вихід Великобританії з ЄС який прихильники теорій змови вже встигли записати на рахунок успішних операцій російських спецслужб, руками яких Путін планує дестабілізувати ЄС.

12 грудня в Великобританії відбулись позачергові парламентські вибори, в ході яких консерватори здобули перемогу, завівши до парламенту 365 своїх депутатів. Прем’єр Великобританії і лідер консервативної партії  Борис Джонсон, обіцяв, що закінчить процедуру виходу Великобританії з ЄС до 31 січня 2020 року.[1]

ЗАГРОЗИ

Важко стверджувати, що Брексіт є операцією російських спецслужб, однак не можна ігнорувати політичних загроз, які виникнуть в його результаті і які Російська Федерація зможе використати для посилення своїх впливів на Сході Європи. 

Одними з головних загроз для Великобританії, пов’язаних з Брексітом, є плани Шотландії провести новий референдум за незалежність, а також загострення відносин з Ірландією в зв’язку з територіальним диспутом щодо статусу Північної Ірландії після Брексіту. 

Ще однією проблемою є митна політика, яка кардинально зміниться після завершення процедури виходу Британії з ЄС.

В ході переговорів з Прем’єром Ірландії Лео Варадкаром Джонсон запропонував варіант з виходом Північної Ірландії з митної зони ЄС разом з Великобританією, але з правом залишитись в системі ринку товарів Євросоюзу. Між Ірландією і Північною Ірландією, згідно з планом Джонсона, з’явиться митний кордон, але всі процедури перетину кордону будуть максимально спрощені. [2]

Тим не менш, з таким підходом не до кінця згодні ірландці, про що відкрито сказав Прем’єр Ірландії Лео Варадкар:

«Якщо йдеться про всі пропозиції, які були сьогодні представлені, то я не хочу їх коментувати, поки не буду мати можливості їх ретельно проглянути і вивчити. Однак все, що ми чуємо, не звучить позитивно і, на мою думку, не може служити фундаментом для порозуміння»[3]

Найбільшою проблемою, якщо йдеться про Ірландію, є той факт, що існує незалежна Ірландська Республіка і Північна Ірландія, котра залишається частиною Об’єднаного Королівства, що передбачає її вихід з ЄС разом з Великобританією. 

Цей нюанс Брексіту є порушенням Белфастської угоди від 10 квітня 1998 року. Даною угодою було завершено конфлікт у Північній Ірландії, а також визначено умови мирного співіснування між Великобританією та Ірландією з юридичним і територіальним статусом Північної Ірландії. [4] 

Процес виходу Великобританії з ЄС передбачає зміни статусу регіону, які можуть призвести до серйозних політичних заворушень, а в найгіршому випадку сплеску насильства. На даний момент обидві сторони ведуть переговори щодо того, як закінчити процедуру Брексіту, щоб уникнути конфлікту і досягти домовленостей, які влаштують як Лондон, так і Дублін. 

Проте питання, що стосується майбутнього Північної Ірландії і ірландсько-британських відносин, не єдина проблема, з якою зіткнеться  уряд Бориса Джонсона, перш ніж процедура Брексіту дійде до логічного завершення. 

Нікола Стерджен

Лідер  шотландського автономного уряду і Шотландської національної партії Нікола Стерджен ще перед Різдвом оголосила про намір організувати новий референдум за незалежність Шотландії. Відповідне звернення із проханням про згоду було надіслано до уряду в Лондоні.[5]

На даний момент ситуація зі здобуттям незалежності тягне за собою необхідність вести переговори щодо умов, на яких Великобританія буде співіснувати зі своїми сусідами. Сам Джонсон стверджував, що Брексіт відбудеться незважаючи на те, чи буде відповідна домовленість з Брюсселем чи ні. 

Така позиція Джонсона означає, що виходячи з ЄС без відповідних домовленостей, Великобританія буде змушена мати справу з планами своїх сусідів, тобто референдумом за незалежність Шотландії від Великобританії і можливою уніфікацією Ірландії і Північної Ірландії. Шотландці з ірландцями не хочуть виходити з ЄС, але мають намір вийти зі складу Об’єднаного Королівства.  

Згідно з оцінками політологів з King’s College у Лондоні, членство в Євросоюзі є тим чинником, який має значний вплив на єдність Об’єднаного Королівства, з чого випливає той факт, що Брексіт, окрім економічних загроз, може також призвести  до дезінтеграції Великобританії. [6]

Головною причиною цього є те, що громадяни Шотландії і Північної Ірландії, яка у складі Великобританії,  під час референдуму голосували за те, щоб залишитись у Євросоюзі. Проблема полягає в питанні, чи захочуть у Брюсселі прийняти Шотландію одразу після оголошення незалежності, чи навпаки Шотландія буде змушена від початку пройти всю процедуру інтеграції до структур ЄС. 

Згідно з результатами голосування, за те, щоб залишитись у ЄС проголосувало 56% мешканців Північної Ірландії, в Шотландії проти Брексіту проголосувало 48% шотландців і лише 31% виборців проголосував за Брексіт. [7]

Держава, яка була створена в наслідок отримання незалежності від країни-учасниці ЄС, зразу ж втрачає право членства в Євросоюзі. Яскравим прикладом цього є Каталонія, котра, попри те, що інтегрована у фінансово-економічну систему ЄС, мусить підпорядкуватись існуючим законам. [8]

Саме це є головною дилемою, адже Шотландія виступає проти Брексіту і планує організувати референдум за незалежність, тим не менш повинна , de facto i de jure,  є жертвою політичних амбіцій Великобританії. 

Ще одним нюансом є прогалина у законодавстві ЄС. 

Шотландія планує провести референдум опісля закінчення процедури виходу Британії з ЄС. Ситуацію можна назвати патовою, так як Брексіт невигідний передусім Євросоюзу, тому що вдаряє в його внутрішній ринок, провокуючи ряд змін як на ринках Великобританії, так і ЄС. На фоні економічних втрат, викликаних Брескітом, навіть сама перспектива інтеграції Шотландії від самого початку не виглядає привабливо. 

Наступна дилема – це можливе приєднання Північної Ірландії до Ірландської Республіки і перспектива загострення відносин між ірландським і британським урядом. Ірландці, звичайно ж, можуть послатися на історичний приклад Інтеграції НДР до складу ФРН, беручи до уваги той факт, що Німеччина на той момент вже входила до Європейської Економічної Спільноти.  

Та не можна ігнорувати того факту, що об’єднання Німеччини відбулося 1989 року, тобто за три роки до того, як був підписаний Маастрихтський договір 1992 року, що, скоріш за все, є аргументом проти уніфікації Північної Ірландії з Ірландською Республікою.  

Не менш цікавим є також майбутнє Гібралтару, який має статус заморської території Великобританії і за яку точиться територіальний диспут з Іспанією. Після рішення Великобританії вийти з ЄС дискусії навколо приналежності Гібралтару додатково загострились. 

Під час референдуму в 1967 році переважна більшість мешканців Гібралтару проголосувала за приналежність до Великобританії. Результати референдуму становили 12,762 голосів за приналежність до Великобританії і лише 44 за приналежність до Іспанії. [9] 

Як і британці з шотландцями, гібралтарці хочуть залишитися в ЄС через сильну залежність  Гібралтару від ринку Євросоюзу в галузі послуг, товарообігу, а також туризму із сусідньої Іспанії, однак не бажають переходити під суверенітет Іспанії. Важливим питанням є постійний транскордонний рух між Іспанією і Гібралтаром. Кількість перетинів кордону становить 28, 500 щоденних перетинів. [10] 

Це число стосується туристів і тих людей, які щодня їздять на роботу з іспанських прикордонних міст.

Економіка Гібралтару сильно залежна від внутрішнього ринку послуг Євросоюзу, що і є причиною, по якій гібралтарці протестують проти Брексіту. Вихід Великобританії з ЄС не лише створює фізичний кордон з ЄС, але й одночасно відрізає Гібралтар від європейського ринку вільного пересування людей, послуг і капіталу. [11]

Основна проблема полягає в тому, чи залишиться Об’єднане Королівство в системі спільного ринку ЄС. На даний момент одним з варіантів є поява митного кордону, який розділить Північну Ірландію з Ірландією, або ж митного кордону, який поділить Великобританію.   

Аналогічна проблема є з Гібралтаром, який, як вже згадувалося вище, є сильно залежним від економічних відносин Великобританії і Євросоюзу, а також європейського ринку товарів, послуг і капіталу.[12]

Якщо Великобританія вийде з ЄС без угоди, яка визначає принципи функціонування економічних відносин, то можна стверджувати, що ризик створення кордону між Іспанією і Гібралтаром, а також Ірландією та Північною Ірландією, є дуже великий.  

Твердження Джонсона, що Великобританія вийде з ЄС з угодою, або без неї, служать додатковим доказом того, що всі вищеописані загрози можуть стати реальністю. 

ЛОНДОНСЬКИЙ САМІТ НАТО, БРЕКСІТ І ЗАГРОЗИ ДЛЯ СХІДНОЇ ЄВРОПИ

Говорячи про Брексіт і можливий вплив РФ на британський уряд не можна, однак, ігнорувати тих ризиків, які Росія використає для посилення своїх позицій в регіонів. В контексті впливу РФ на країни Східного Партнерства і балтійські країни, можна сказати, що політична нестабільність і конфлікт всередині ЄС і НАТО вигідний для Москви. 

Політична нестабільність, а також дискусія щодо продовження, або зняття санкцій з РФ, а також ризик можливого збройного конфлікту між Ірландією і Великобританією, створюють нові можливості для гібридних операцій РФ на території ЄС.

Якщо в ЄС немає одностайної позиції що санкцій проти Росії, то в НАТО вже точаться дискусії щодо того, чи справді Росія є ворогом Північно-Атлантичного Альянсу і ЄС. Під час саміту НАТО в Лондоні президент Франції Емануель Макрон заявив, що ворогом НАТО є не Росія чи Китай, а тероризм і він особисто згоден виступити ініціатором діалогу між НАТО і РФ. [13], [14] 

Президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган є прикладом політика, який не згоден з тим, що Росія ворог НАТО. Про це свідчить хоча б той факт, що Туреччина активно працює з РФ в контексті торгівлі озброєннями, що суперечить політиці НАТО і принципу невикористання російської зброї і спорядження.

Під час лондонського саміту НАТО Ердоган пригрозив заблокувати всі ініціативи альянсу, скеровані на підсилення обороноздатності Польщі і балтійських країн, якщо НАТО не визнає сирійських курдів терористами. [15]

Дана ситуація провокує конфлікт всередині НАТО, зважаючи на те, що Захід підтримує курдів, визнаючи їх своїми союзниками у боротьбі з Ісламською Державою. Не менш цікавою є також позиція Франції і Німеччини щодо Росії, передусім побудова газопроводу Nord Stream 2 і слова Макрона, що Європі варто забути про НАТО і самостійно вести діалог з РФ.[16] 

На думку президента Франції Європа вже не може розраховувати на те, що НАТО захистить своїх союзників, у зв’язку з чим треба розпочати діалог з Росією. Зважаючи на факт, що під час відзначення 100-ї річниці закінчення Першої Світової війни Макрон виступив з ініціативою створення Європейської Армії, можна зробити висновок, що президент Франції пропонує альтернативний щодо НАТО договір про колективну безпеку.  [17] 

Ще однією проблемою є побудова газопроводу Nord Stream 2, яку підтримують в Берліні і проти якої, окрім України, Польщі і балтійських країн, виступають також США. Після того, як Дональд Трамп наклав санкції на фірми, які задіяні у прокладанні газопроводу, в Берліні такий крок назвали втручанням у внутрішні справи. [18] 

Очевидні конфлікти між США і Німеччиною з Францією свідчать про спроби Євросоюзу зменшити геополітичну залежність від США, в той час як в інтересах Вашингтону утримати свої геополітичні впливи в Європі.  

Щодо Росії, то вона лише намагається використати напругу всередині НАТО і ЄС задля власної користі. 

Брексіт, передусім, має вплив на безпеку регіону, хоча б тому що Ірландія не має достатньої кількості фінансових ресурсів для створення належного рівня безпеки на кордоні, який може з’явитись між Північною Ірландією та Ірландською Республікою. 

На кордоні між обома Ірландіями є понад 300 переходів, якщо між ними ще з’явиться фізичний кордон, то на кожному переході буде потрібно організувати відповідну інфраструктуру і сили поліції та прикордонної служби, які будуть їх охороняти. Уряд Ірландії, незважаючи на збільшення бюджету, не має достатньої кількості людей, щоб гарантувати відповідний рівень безпеки на новому кордоні. [19]

Великобританія, як і Франція, є одним з найважливіших членів НАТО після США. Уряд Британії підтримує військову присутність США у Європі, що робить її важливим союзником для східного флангу НАТО.

На відміну від Франції і Німеччини, Британія сприймає Росію як виклик для власної безпеки, а також безпеки всього альянсу.[20] Однак вихід Британії з Євросоюзу може зіткнутися з гострою потребою зовнішніх інвестицій у британську економіку, в зв’язку з чим підхід до торгівлі з Росією, а відповідно і до санкцій, може змінитися. Не варто виключати, що в такій ситуації Москва сама люб’язно протягне руку допомоги. 

Однією з найбільших загроз майбутнього, якщо йдеться про участь Британії в зміцненні східного флангу НАТО, може бути потенційна перемога лейбористів, як реакція британських виборців на наслідки Брексіту.  

Такий розвиток подій може призвести до зміни геополітичного курсу і, замість зміцнення військової присутності британців на Сході, штовхнути Великобританію до діалогу з Росією. [21]  

Для Польщі, Литви, Латвії, Естонії і, передусім, України як однієї з держав Східного Партнерства, така ситуація може закінчитись інтенсифікацією гібридних операцій РФ в регіоні і розширенням своєї сфери впливу на ці держави. 

На даний момент Великобританія вже покинула ЄС з умовою про перехідний період, проте, буде він успішним чи ні, можна лише здогадуватися.

Владислав Ковальчук

[1] https://dziennikzachodni.pl/brexit-w-styczniu-2020-izba-gmin-poparla-plan-borisa-johnsona/ar/c1-14671783

[2] https://wiadomosci.dziennik.pl/swiat/artykuly/609953,wielka-brytania-irlandia-brexit-boris-johnson.html

[3] https://tvn24.pl/swiat/leo-varadkar-o-slowach-borisa-johnsona-premier-irlandii-krytycznie-o-propozycji-ws-brexitu-ra974154-2297171

[4] https://www.polityka.pl/tygodnikpolityka/historia/1744358,1,irlandia-polnocna-trudne-porozumienie-wielkopiatkowe.read

[5] https://tvn24.pl/swiat/szkocja-premier-zapowiada-wniosek-o-nowe-referendum-niepodleglosciowe-ra982248-2309223

[6] https://wiadomosci.wp.pl/szkoci-i-irlandczycy-maja-dosc-brexitu-wola-opuscic-zjednoczone-krolestwo-6291731040745089a

[7] https://www.independent.co.uk/news/uk/politics/brexit-uk-union-scotland-northern-ireland-nationalists-a8519526.html

[8] https://obserwatorpolityczny.pl/niepodlegla-katalonia-interesie-unii-europejskiej/

[9] https://www.theguardian.com/world/2018/sep/11/gibraltar-votes-to-remain-with-britain-archive-1967

[10] https://www.ft.com/content/4c421e96-e35c-11e9-9743-db5a370481bc

[11] https://www.ft.com/content/66ecc22a-82a3-3695-a1e8-38d6cfde9fd3

[12] https://tvn24.pl/swiat/backstop-czym-jest-mechanizm-dla-irlandii-polnocnej-ra907483-2307641

[13] https://www.rferl.org/a/macron-says-russia-china-not-nato-allies-common-enemies—terrorism-is/30297520.html

[14] https://wz.lviv.ua/news/401702-voroh-nato-teroryzm-a-ne-rosiia-chy-kytai-makron

[15] https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/12/4/7103819/

[16] https://ua.112.ua/mnenie/makron-perekonuie-yevropu-zabuty-pro-nato-i-vesty-dialoh-z-rosiieiu-514105.html

[17] https://defence-ua.com/index.php/statti/publikatsiji-partneriv/5763-makron-ekshumuye-yevropeysku-armiyu

[18] https://www.dw.com/pl/sankcje-usa-wobec-nord-stream-2-reakcja-niemiec/a-51765998

[19] https://www.rp.pl/Brexit/190829760-Policja-z-Irlandii-Pln-Twardy-brexit-Bedzie-niebezpiecznie.html

[20] https://researchbriefings.parliament.uk/ResearchBriefing/Summary/CDP-2018-0159

[21]  https://www.osw.waw.pl/pl/publikacje/komentarze-osw/2019-04-03/konsekwencje-brexitu-dla-polityki-bezpieczenstwa-wielkiej#_ftn3

Поділитись